Самостійність і безпека дітей
У листопаді минулого року в швейцарському Базелі кілька годин мати не могла знайти свою дитину і підняла паніку у Facebook. Жінка запостила фото 10-річного сина в соціальній мережі із закликом допомогти його знайти. 500 поширень за кілька хвилин. Історія кількагодинного зникнення мала щасливий кінець – хлопчик просто переплутав місця, в яких він мав бути.
Тим не менше, особливо серед експатів і мігрантів, що мешкають у Швейцарії, виникає дедалі більше запитань – чи є безпечною автономія дітей, якою так пишаються і яку культивують у країні. Ми спробували розібратися, де межа між безпекою і самостійністю дітей у різних країнах.
У Швейцарії не дивина, коли навіть 4-річна дитина сама йде до садочка і повертається додому. Тут дітей заохочують пізнавати нове, гратися на дворі годинами без супроводу дорослих. І коли йдеться про прогулянки на свіжому повітрі, діє така філософія: “немає поганої погоди, є неправильно одягнені діти”.
Швейцарія кілька років поспіль очолює рейтинг найбезпечнішої країни світу, який проводить Expat Insider survey.
Карін Паское, мама 7-річних близнят, сама родом із Нової Зеландії. У Швейцарії живе вже 6 років. Жінка визнає, що не одразу звикла до того, що дітям тут дозволяють самим гуляти, ходити до школи, робити покупки. Карін каже, що дітям дуже подобається така незалежність, і вона корисна передусім для них самих. Адже коли виникає певна проблема, яку потрібно вирішити, вони не біжать одразу за порадою до батьків, а намагаються вирішити її самостійно.
А от Кейт Орсон, авторка книг з виховання дітей, іншої думки. Жінка переїхала жити до Швейцарії з Великої Британії 8 років тому. На її Батьківщині новини про зникнення і наругу над дітьми медіа продукує чи не щодня. Тому Кейт завжди веде доньку до школи. За словами жінки, їм обом це подобається – вони проводять час разом, говорять і почуваються безпечніше. Кейт не заперечує, що й досі боїться за доньку, і дивується, як швейцарські батьки долають у собі цей страх і чи є він у них взагалі?
Самостійності змалечку навчають дітей і в інших розвинених країнах – Сполучених Штатах, Канаді, Німеччині, Японії, Нідерландах. Під час переходу в доросле життя це сприяє посиленню відповідальності (self-responsible).
У Сполучених Штатах у 90-тих роках минулого століття з’явився цілий рух Free Range Kids (Діти без супроводу). А 2008-го року американська журналістка Леонор Скенейзі написала статтю про те, як вона відпустила свого 9-річного сина одного проїхатися в нью-йоркському метро. Стаття викликала неабиякий резонанс. Леонор звинувачували у безвідповідальності та халатності. На що журналістка відповіла книгою “Як виховати захищених і самостійних дітей і при цьому не зійти з розуму від тривоги”.
Цитуємо: “Якщо ви намагаєтесь попередити будь-яку небезпеку чи складність у житті вашої дитини, у неї ніколи не буде шансу подорослішати. Батьки повинні зрозуміти, що найбільший ризик серед усіх можливих – це спроба виростити дитину, перед якою ніколи не стояла проблема вибору і яка не мала права самостійно вирішувати”.
Першими цінність щоденного ритуалу самостійної дороги зі школи додому зрозуміли голландці. Саме в Нідерландах з’явилися дитячі маршрути – зручні, безпечні, пов’язані між собою ділянки шляху, на яких розміщені цікаві та важливі для дітей об’єкти: те, на чому можна пострибати, де можна сховатися, посидіти, або невеликі арт-об’єкти. Такі маршрути організовують у місцях, де діти ходять найчастіше. Водночас, дитині має бути все зрозумілим – чи не збилася вона з дороги, куди їй іти далі.
У Німеччині, навіть у великих містах (наприклад, Берлін), діти здебільшого ходять до школи і повертаються додому самостійно. Ба більше, часто можна побачити, як вміло і впевнено почувають себе школярі на велосипедах серед насиченого транспортного руху. Головне – це підготовка. Дітей інструктують, навчають і заохочують – їздити на велосипеді, розраховуватися в супермаркеті, вирішувати побутові конфлікти.
У дитячому садочку з трьох років дітям дають у руки ніж і навчають різати фрукти й овочі. У 5 років – робити вогнище і самотужки його погасити в разі небезпеки. У молодших класах школи є предмети з транспортної та інтернет-безпеки. У парках часто можна побачити, як діти майструють житло на деревах.